Россия и Украина. Братья или чужие?

Алекс С пишет:

Кстати, а как Вы объясните тот факт, что русский язык имеет сходств намного больше с болгарским и сербским. А вот украинский с белорусским, польским и словацким?

Белорус, словак, украинец и поляк поймут друг друга без переводчика (сам был одновременно и свидетелем и участников), тогда как русскому нужен будет переводчик?

Алекс С пишет:

Ну ну

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_(1659%E2%80%941817)#cite_note-9

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_(1659%E2%80%941817)#cite_note-10

Алекс С пишет:

А я думал что Пересопницкое Евангелие...

Eugen пишет:
Скажу так - очень постарались создатели украинского языка. Мне можете не верить. А вот старому Нечую вполне можно доверять - Iван Нечуй-Левицький - Криве дзеркало украiнскоi мови

Eugen пишет:
Никогда не читайте википедию, особенно её украинский сегмент. Истины там днём с огнём не найдёте.

Eugen пишет:
Никогда не читайте википедию, особенно её украинский сегмент.

Алекс С пишет:

Украинский язык, как и белорусский возник из единого языка, который ранее назывался староукраинским\старобелорусским языком.

Алекс С пишет:

Хорошо, тогда вот белорусский невикипедийный источник http://belarus.kulichki.net/index.php?option=com_content&task=view&id=1159&Itemid=70

Eugen пишет:
Скажу так - очень постарались создатели украинского языка. Мне можете не верить. А вот старому Нечую вполне можно доверять - Iван Нечуй-Левицький - Криве дзеркало украiнскоi мови

Eugen пишет:
Когда именно? Только без википедии, пожалуйста.

Алекс С пишет:

А зачем кому-либо верить? Нужно изучать факты и самостоятельно выносить выводы.

Я знаю, как украинский, так и русский, польский языки. Немного говорю на болгарском. Все что я могу сказать что из славянских языков есть две большие группы:

1. Украинский, белорусский, польский, словацкий.

2. Болгарский, сербский, македонский, хорвацкий, словенский.

А вот русский с чешским очень сильно выбиваются из этих групп. Очень различаются они с другими славянами. Русский больше тяготеет к болгарскому (через церковнославянские заимствования), а чешский к словацкому.


Так что, какой язык и искусственный так это русский.

Алекс С пишет:


Все утверждения в википедии подкреплены ссылками на источники.

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA

Eugen пишет:
Читайте Нечуя-Левицкого, ему можно долерять.

Алекс С пишет:
Так что, какой язык и искусственный так это русский.

Алекс С пишет:Короче. данный разговор совершенно бессмысленный. Позвольте откланяться

Алекс С пишет:Зачем мне читать Нечуя-Левицкого если я сам был свидетелем как русские в Польше не могли понять ни слова, тогда как я с поляками друг друга понимали без переводчика (когда я общался с ними по украински) и даже одна наша словацкая знакомая прекрасно нас понимала?

Руйнування украінськоі мови

Лиха пригода для українського пісьменства в його мові роспочалося в останні два роки од галицьких журналів, заведяних в Киіві проф. Грушевським ніби-то задля того, щоб завести одну загальну книжню мову для Галичини й Украіни, ще й загальний правопис. Проф. Грушевський перевів „Літ. Науковий Вістник" з Львова в Киів, потім завів журнал, „Записки Киiвського наукового товариства", як орган того товариства. Для народа на Украiні був заведяний журнал-газета „Село", ще й під рукою проф. Грушевського незабаром опинилось видання журнала „Украiнська хата"... Як бачимо, в шановного пр. Грушевського була думка покласти широкий грунт і підвалини для текучого пісьменства на Украіні, і він мав на увазі усі верстви нашого суспільства, і навіть наукові справи, ще й просвітність украiнського народа.

Задумана справа не малоі вартости для Украiні, ще й задумана з широким планом на користь украiнцям. Але через два роки ми бачимо недобрі добутки, бачимо усю шкоду, якоі накоіли ці усі видання для украінськоі мови й загалом для украiнського пісьменства. Заводячи журнали, проф. Грушевський обіцяв виправлять галицьку мову в ціх журналах і згодом спростить і галицький поплутаний чудний правопис. Але, як кажуть, „обіцянка-цяцянка", і та обіцянка так і зостається й досі цяцянкою і не справдилась, а ні трошечки. В проф. Грушевського, як виявилось вже в його виданнях, була зовсім инча думка: він заповзявся нахрапом завести галицьку книжню мову й чудернацький правопис в украiнському пісьменстві й на Украіні і зробить йіх загальними і для Галичини, і для украінців.
...
доки проф. Грушевський не позаводив своіх згаданих вище журналів, на Украіні не було і сліду і признаки ніяких змаганнів за мову, бо це було нікому непотрібне. Усі загалом писали чистою украiнською мовою, навить потроху й научньою.
...
Галицька книжня научня мова важка й нечиста через те, що вона склалася по синтактиці мови латинськоi або польськоi, бо книжня вчена польська мова складалась на зразець важкоi латинськоi, а не польськоi народньоі, легкоi й жвавоі мови, яку ми бачимо в польських белльлетрістів та поетів. Галицькі вчені ще й додали до неі, як складову частку, остачу староі киiвськоi мови XVIII віку, нагадуючу в москвофільських пісьмеників староі і новоi партіi мову Ломоносова. І вийшло щось таке важке, шо його ні однісінький украінець не зможе читати, як він ни силкувався б. Через те галичанам треба б класти за основу своєі книжньоі мови народню наддніпрянську украiнську мову, а не свою галицьку стару підмову, чи говірку, перехідну до польськоi мови з безліччю польських слів, як от кроки,—ступіні, карк—потилиця, помешканє—житло, на Волиню (на Волині) і т. д.
...
Проф. Грушевський, заводячи нахрапом на Украіні галицьку книжню мову й правопис, копає таку яму, в котру можна поховать украiнську літературу навіки. Бо наша широка публіка вже обсьміяла ту мову й правопис, надавала прізвищ молодим нашим пісьменикам, як от: відгуки, кроки, пєси (п'єси), штуки і т. д. І як наші молоді пісьменики, прихильники такого пісьменського зьєднання не схаменуться і не покинуть своєі тенденціi запроважувать в наше пісьменство силу галицьких та вкупі з галицькою мовою й польських слів, то украiнці надають йім ще білше прізвищ і... врешті... зовсім не читатимуть і не купуватимуть йіх книжок. І вийде так, що й наші легковажні тенденційні пісьменики зостануться... без публіки. Відоме діло, що Галичина мало купує книжки. Ринок украiнського пісьменства на Украіні, а не в Галичині... Вже й тепер половина спершу прихильноi до украiнських книжок нашоi публіки зневірилась в будущий і украiнського пісьменства і... махнула на його рукою... Галицькі книжки страшенно нашкодили нам.
...
Статтів, написаних галичанами, не читають, як я бачив в деяких книжках, навить не розрізують. От для зразця уривок с статтів д. М.Євшана (Літ. наук. В., книж. 6. стр. 444, 1911 р. 1—2, 1910 р. ст. 450): Украiнська літ. в 1910 р.:) „Ми стараємо ся, ї слідимо за всїма відступленнями від давноі лїнїї, та бажаємо зрозумїти значіння тих відзтуплень... Зверхні об'яви (?)— се неначе азбука, яка дає нам можність відчитувати (?) цілу повість про той внутрішній світ, з якого виходять поодинокі факти. Се вихідна точка тільки для широких узагальнень, знаки, які позволяють нам оріентирувати ся серед ріжнородних (велик. — разнородныхъ, укр.—різноманітних) явищ" (зьявищ). „Чупринка яркий контраст, як би на нащому овиді (?) літературному зявився Едгард Пое. Чупринка також відбув (чи не добув?) ті скарби... а прецінь (?) станув в якоісь принціпіяльній незгоді. Він виявив свій настрій і патос" і т. д. „Екстаза його (поета Чупринки) се не самозабуте вже, а вищий стан свідомости, який граничить (межується?) з холодом. В слові його, в його відруховости (? чи но ворушливости) ми відчуваємо (?) нараз (?) цілу кручу, та огонь переживань (нереживаннів), вихра пристрастий... (прилюбности?) І оба разом (Чупринка і Олесь) вони ставлають другу позицію в нашому доробку (? чи не добутку?) за минулий рік.? (ст. 357). Далі в своі статті д. Євшан розбірає і радить, і цінує дві драми д. Винниченка й каже, що в автора: „спиняється творча відруховність (?), розмах; ефекти стають що раз білше штучні (це б то в Євшина— робляні, а по украiнському це — прекрасныє, искусныє); автор ратує свою давню відруховність сміливими, навіть карколомними скоками (!?). На всякий случай се новина в його творчости, що героiв він починає малювати серед чотирох стін, відокремлених (?) від широкої течіi житя, яка давно їх поривала... Він мало причинив ся взагалі до двигненя (? чи не — рушення?) рівеня літературноi атмосфери... що слідне (?) певного рода неспокійне оживленє (? великорус.) — причина його прискорена"... (хапання). Або оце місце: „коли шукати за поетом (поета), який би умів жертвовати житєм, то для Ленова належить ся перше місце... Він всідав беззахистно на беззахистне човно"... Невше украiнська публіка читатиме оцю карколомну страшну мову, схожу на якесь чортовиння — з бутвинням, як у нас кажуть на селі? Прочитавши це „човно", і справді поламаєш собі не тільки карк (потилицю), алей саму голову.
...
Добр. С. Руссова таксамо почастувала народ своею статтею: про „Земський педагогічний зізд" у Москві, написаною не украiнською народньою мовою, а галицькою говіркою, де є от такі слова: найскорше (найшвидче), представники деякі ухилились, замісць — одхилились, і вийшло, що деякі увігнулись... рішучого голоса не мали, (сільські дядьки подумають, що люде з декотрих—або похрипли, або говорили тихо, нишком); не може триматися (цього селяни зовсім не втямлять; і чом би не написать—держаться?), сучасна (сьгочасна— було б зрозуміливо); від науки, пропонували — предложили, бо народ не знає ж латинськоi мові і т. д. („Засів" 1911 року № 29).

Как Вы объясните тот факт что в Болгарии, в которой я жил пол года и болгары и сербы тоже понимали друг друга без переводчика, а вот русским снова надо было все переводить?

Русский не вписывается ни в одну из двух групп славянских языков (как и, собственно, чешский)... Так кто ж тогда отошел от общеславянских корней? Все славяне разом? :D

Евгений Сумский пишет:
Совершенно согласен, но это не мешает ему быть прекрасным, богатым языком, немного немелодичным, но это уже немцы внесли свою лепту.

Алекс С пишет:Короче. данный разговор совершенно бессмысленный. Позвольте откланяться

Eugen пишет:Скажите, а почему Гоголя на Украине изучают как зарубежного писателя?

Девана пишет:
Насколько мне известно, у Гоголя нет ни одного произведение написанного на украинском языке. Да и писал он о Малороссии, а не об Украине.

Eugen пишет:
Правильно! А откуда появилась вдруг Украина и куда подевалась Малороссия?

Девана пишет:
Мне кажется это результат властолюбия отдельных политиков.

Евгений Сумский пишет:
И тут опять-таки совершенно согласен. У этого Евгена и Украины нет и украинского языка нет.

Eugen пишет:
А вот потому и понимала, что галицкая говирка - это и есть нынче украинский язык.

Девана пишет:
Мне кажется это результат властолюбия отдельных политиков.

Алекс С пишет:

А ничего что я сам с Харьковской области и здесь большая часть разговаривает по украински (по "галицкой говирке")? Ничего что я знаю одного человека с Донецкой области где тоже разговаривают по украински?

Заметьте, не на суржике!


Короче, не выдумывайте всякий бред...

Алекс С пишет:

А мне кажется что историю и лингвистику лучше учить надо