Форум
Мабуть, це найвідоміша церква Крима. Знаходиться вона трохи вище Форосу на самотній скелі.
В 1887 році, відомий “чайний” король О.Г. Кузнецов, з торгів купує Форос разом з околицями. Тут потрібно особливо відзначити, що це були володіння сама "чайного" Кузнецова, а не "парцелянового". Я зустрічав матеріали в яких зустрічалися відомасті, що Форос належав Кузнецовим саме з роду відомих власників парцелянових заводів. Насправді Форос купив Олександр Григорійович Кузнецов - онук і спадкоємець відомого російського чайопромисловця Олексія Губкіна. О.С.Губкін заснував цілу чайну імперію й широке вживання чаю населенням Російської імперії стало можливе завдяки саме його чайним заводам. Він настільки оптимізував переробку чаю і його фасування, що це дозволило суттєво знизити ціни на нього. Й чай стає доступним і популярним напоєм у всього населення країни. О.С.Губкін помирає в 1883 році і його справу продовжують онуки Олександр Кузнецов та Марія Ушакова.
О.Г.Кузнецов в 1892 році засновує товариство "Приемник Алексея Губкина Александр Кузнецов и К". Однак слабке здоров`я не дозволяло активно займатися роботою. Але Кузнецов активно займався меценатством. На його кошти була побудована біостанція в Севастополі. На його пожертви будувались також сільські школи та церкви. Він підтримував народні училища в Росії та православну общину у Польщі. Він жертвував великі гроші на підтримку православної церкви в Варшаві. Кузнецов підтримував молодих художників, купуючи їх роботи.
Перебування в Криму підштовхнуло його до ідеї видання на російській мові творів Геродота, Фукідида, Полібія, Тіта Лівія. Через погіршення здоров`я О.Г.Кузнецов часто відвідує Крим. Ці місця стають його улюбленим місцем відпочинку. Любили відпочивати в Криму й члени царської родини.
17 жовтня 1888 року, царський поїзд зазнав катастрофи під ст.Борки Курсько-Харківської залізниці. Але ніхто з членів царської сім`ї Олександра ІІІ, що поверталась з Криму, на диво не постраждав. Купець І гільдії Кузнєцов вирішує в ознаменування цієї події побудувати у свої володіннях прекрасний храм. Й потрібно відзначити, що храм він побудував дійсно чудовий. Ну взагалі-то Кузнєцов не будував сам, а тільки фінансував будівельні роботи, що були завершені в 1892 році.
Є, ще одна версія, побудови цього храму. Говорять, що ніби-то, був випадок, коли дочка А.Кузнецова, під час кінної прогулянки по Криму, ледь не загинула. На Байдарському перевалі, коні її упряжки понесли й лише якимось дивом зупинились на краю скали Красної. В ознаменування цього дивного спасіння, на цій скалі Кузнецов й зводить церку Воскресіння Христового.
Споруджено храм за проектом архітектора академіка Н.М. Чагіна. Мозаїчні роботи виконані у знаменитій майстерні італійця Антоніо Сальвіаті з Вінченци, а інтер'єр розписували К.Е. Маковський, А.І. Корзухін, М.Е.Сверчков. Церква була розписана орнаментом і зображенням четирьох евангелістів, неповторні ікони Вознесіння Христового, Покрови Божої Матері, св`ятого Олексія, мучениці Тетяни, св`ятого Григорія.
Церква Воскресіння побудована в візантійському храмовому стилі. Вона відома ще особливою технікою кладки з широкої плоскої цегли-плінфи, з системою внутрішніх опор-стовпів.
Дев`ять мідних дзвонів кажний день сповіщали округу малиновым перезвоном. Але дзвін цей лунав тільки до 1929 року. Тоді церква була закрита, хрести понівечені...
Вже за часи незалежності України, після реставрації, у церкві Воскресіння Христового було відновлено богослужіння.
Зараз цей храм можна вважати візиткою Криму.
История церкви
Церковь возведена на средства владельца имения Форос, чаепромышленника А. Г. Кузнецова по проекту академика Н. М. Чагина в память о «чудесном спасении» императора Александра ІІІ и его семьи при крушении поезда 17 октября 1888 года на станции Борки Курско-Харьковской железной дороги.
4 октября 1892 года церковь была освящена епископом Таврическим Мартинианом во славу Воскресения Христова. На службе присутствовал обер-прокурор Святейшего Синода К. П. Победоносцев. А через шесть лет в десятую годовщину избавления царя Александра III от смерти церковь посетили император Николай II с императрицей Александрой Фёдоровной.
В 1924 году церковь по решению советских властей была закрыта, кресты сброшены, росписи закрашены, а её настоятель сослан в Сибирь. До 1969 года в церкви находилась закусочная для туристов, а до 1992 года находилась в заброшенном состоянии.
В 2002 году была восстановлена под ктиторством президента Украины Леонида Кучмы.
В последнее время церковь стала модным местом для венчаний. В июле 2003 года здесь венчались украинский политик Виктор Медведчук с телеведущей Оксаной Марченко, обряд проводил митрополит Владимир. В октябре 2008 их примеру последовали Анастасия Заворотнюк и Пётр Чернышёв.
Архитектурные особенности
Церковь построена в византийском храмовом стиле, с системой внутренних опор — столбов и с применением многочисленных куполов по типу русских деревянных храмов. Своим силуэтом церковь напоминает московские церкви конца XVIII столетия.
Мозаичные полы выполнены мозаичной мастерской «Societa Musiva» итальянского адвоката Антонио Сальвиати, а внутренний интерьер расписан русскими художниками живописной петербургской школы А. И. Корзухиным, В. Е. Маковским и академиком Н. Е. Сверчковым.
В 1987 году было принято решение о реставрации здания, а в 1990 году церковь вновь была передана православной епархии. В 1992 году здание церкви было восстановлено. Всего церковь пережила три реставрации, все три попытки восстановить храм специалисты называют неудачными.
Четвертая реставрация была в 2004 году. Было воссоздано живописное убранство внутри храма, реставрированы сохранившиеся снаружи росписи, создана мозаика на фасаде.
Композиции в кругах «Преображение Христово» и «Покрова Богородицы» созданы художником Александром Сергеевичем Пигарёвым в 2004 году, образы Евангелистов и мозаика «Воскресение Христово» на фасаде алтарной апсиды, а также пять живописных полотен «Богоматерь», «Николай Чудотворец», «Моление о чаше», «Св. Лука» и «Воскресение Христово» в алтаре церкви созданы художником Анной Ивановной Петровой в 2004 году, оба мастера принадлежат также к живописной петербургской школе, как и авторы изначальной росписи. Орнаменты церкви воссозданы выпускниками Крымского художественного училища им. Н. С. Самокиша.
В 1887 році, відомий “чайний” король О.Г. Кузнецов, з торгів купує Форос разом з околицями. Тут потрібно особливо відзначити, що це були володіння сама "чайного" Кузнецова, а не "парцелянового". Я зустрічав матеріали в яких зустрічалися відомасті, що Форос належав Кузнецовим саме з роду відомих власників парцелянових заводів. Насправді Форос купив Олександр Григорійович Кузнецов - онук і спадкоємець відомого російського чайопромисловця Олексія Губкіна. О.С.Губкін заснував цілу чайну імперію й широке вживання чаю населенням Російської імперії стало можливе завдяки саме його чайним заводам. Він настільки оптимізував переробку чаю і його фасування, що це дозволило суттєво знизити ціни на нього. Й чай стає доступним і популярним напоєм у всього населення країни. О.С.Губкін помирає в 1883 році і його справу продовжують онуки Олександр Кузнецов та Марія Ушакова.
О.Г.Кузнецов в 1892 році засновує товариство "Приемник Алексея Губкина Александр Кузнецов и К". Однак слабке здоров`я не дозволяло активно займатися роботою. Але Кузнецов активно займався меценатством. На його кошти була побудована біостанція в Севастополі. На його пожертви будувались також сільські школи та церкви. Він підтримував народні училища в Росії та православну общину у Польщі. Він жертвував великі гроші на підтримку православної церкви в Варшаві. Кузнецов підтримував молодих художників, купуючи їх роботи.
Перебування в Криму підштовхнуло його до ідеї видання на російській мові творів Геродота, Фукідида, Полібія, Тіта Лівія. Через погіршення здоров`я О.Г.Кузнецов часто відвідує Крим. Ці місця стають його улюбленим місцем відпочинку. Любили відпочивати в Криму й члени царської родини.
17 жовтня 1888 року, царський поїзд зазнав катастрофи під ст.Борки Курсько-Харківської залізниці. Але ніхто з членів царської сім`ї Олександра ІІІ, що поверталась з Криму, на диво не постраждав. Купець І гільдії Кузнєцов вирішує в ознаменування цієї події побудувати у свої володіннях прекрасний храм. Й потрібно відзначити, що храм він побудував дійсно чудовий. Ну взагалі-то Кузнєцов не будував сам, а тільки фінансував будівельні роботи, що були завершені в 1892 році.
Є, ще одна версія, побудови цього храму. Говорять, що ніби-то, був випадок, коли дочка А.Кузнецова, під час кінної прогулянки по Криму, ледь не загинула. На Байдарському перевалі, коні її упряжки понесли й лише якимось дивом зупинились на краю скали Красної. В ознаменування цього дивного спасіння, на цій скалі Кузнецов й зводить церку Воскресіння Христового.
Споруджено храм за проектом архітектора академіка Н.М. Чагіна. Мозаїчні роботи виконані у знаменитій майстерні італійця Антоніо Сальвіаті з Вінченци, а інтер'єр розписували К.Е. Маковський, А.І. Корзухін, М.Е.Сверчков. Церква була розписана орнаментом і зображенням четирьох евангелістів, неповторні ікони Вознесіння Христового, Покрови Божої Матері, св`ятого Олексія, мучениці Тетяни, св`ятого Григорія.
Церква Воскресіння побудована в візантійському храмовому стилі. Вона відома ще особливою технікою кладки з широкої плоскої цегли-плінфи, з системою внутрішніх опор-стовпів.
Дев`ять мідних дзвонів кажний день сповіщали округу малиновым перезвоном. Але дзвін цей лунав тільки до 1929 року. Тоді церква була закрита, хрести понівечені...
Вже за часи незалежності України, після реставрації, у церкві Воскресіння Христового було відновлено богослужіння.
Зараз цей храм можна вважати візиткою Криму.
История церкви
Церковь возведена на средства владельца имения Форос, чаепромышленника А. Г. Кузнецова по проекту академика Н. М. Чагина в память о «чудесном спасении» императора Александра ІІІ и его семьи при крушении поезда 17 октября 1888 года на станции Борки Курско-Харьковской железной дороги.
4 октября 1892 года церковь была освящена епископом Таврическим Мартинианом во славу Воскресения Христова. На службе присутствовал обер-прокурор Святейшего Синода К. П. Победоносцев. А через шесть лет в десятую годовщину избавления царя Александра III от смерти церковь посетили император Николай II с императрицей Александрой Фёдоровной.
В 1924 году церковь по решению советских властей была закрыта, кресты сброшены, росписи закрашены, а её настоятель сослан в Сибирь. До 1969 года в церкви находилась закусочная для туристов, а до 1992 года находилась в заброшенном состоянии.
В 2002 году была восстановлена под ктиторством президента Украины Леонида Кучмы.
В последнее время церковь стала модным местом для венчаний. В июле 2003 года здесь венчались украинский политик Виктор Медведчук с телеведущей Оксаной Марченко, обряд проводил митрополит Владимир. В октябре 2008 их примеру последовали Анастасия Заворотнюк и Пётр Чернышёв.
Архитектурные особенности
Церковь построена в византийском храмовом стиле, с системой внутренних опор — столбов и с применением многочисленных куполов по типу русских деревянных храмов. Своим силуэтом церковь напоминает московские церкви конца XVIII столетия.
Мозаичные полы выполнены мозаичной мастерской «Societa Musiva» итальянского адвоката Антонио Сальвиати, а внутренний интерьер расписан русскими художниками живописной петербургской школы А. И. Корзухиным, В. Е. Маковским и академиком Н. Е. Сверчковым.
В 1987 году было принято решение о реставрации здания, а в 1990 году церковь вновь была передана православной епархии. В 1992 году здание церкви было восстановлено. Всего церковь пережила три реставрации, все три попытки восстановить храм специалисты называют неудачными.
Четвертая реставрация была в 2004 году. Было воссоздано живописное убранство внутри храма, реставрированы сохранившиеся снаружи росписи, создана мозаика на фасаде.
Композиции в кругах «Преображение Христово» и «Покрова Богородицы» созданы художником Александром Сергеевичем Пигарёвым в 2004 году, образы Евангелистов и мозаика «Воскресение Христово» на фасаде алтарной апсиды, а также пять живописных полотен «Богоматерь», «Николай Чудотворец», «Моление о чаше», «Св. Лука» и «Воскресение Христово» в алтаре церкви созданы художником Анной Ивановной Петровой в 2004 году, оба мастера принадлежат также к живописной петербургской школе, как и авторы изначальной росписи. Орнаменты церкви воссозданы выпускниками Крымского художественного училища им. Н. С. Самокиша.
